Повернутись обличчям до малого бізнесу
Облік є природною частиною будь-якого бізнесу. Торговець на ринку в той чи інший спосіб обліковує товари на прилавку, власник кафе — продукти в холодильнику. Використання для обліку технічних засобів, таких як РРО, дозволяє підприємцю підвищити ефективність праці в торгівлі та сфері послуг, спростити облік та, як результат, — підвищити прибуток. Без будь-якої додаткової мотивації використання РРО, компьютерного обліку, сканерів штрих-кодів, терміналів буде лише поширюватись. Це обумовлено конкуренцією.
Від технічного прогресу виграє і бізнес, і споживач. Свій “профіт” намагалась отримати і держава — з 2015 використання РРО стало обов’язковим для ФОПів з оборотом від 1 млн грн. Чи мало це рішення ефект для держави? З пояснювальної записки до 1053–1. “Значні обсяги «тінізації» економіки… обігу товарів, що реалізуються без офіційного відображення суб’єктами господарювання, які згідно законодавства не звільнені від обов’язку застосування РРО… проте реально їх не використовують”. Отже закон є, обов’язок використання РРО є, бізнес цей закон не виконує. Висновок який нам пропонують — зробити ще один закон… який так само не будуть виконувати.
Ринкова економіка базується на приватному інтересі. Є ті, хто отримав зиск від тих рішень, — декілька виробників та імпортерів, які є в державному реєстрі РРО. Касові апарати купують, за обслуговування сплачують, а використовують епізодично. Проте свої прибутки олігополія отримала.
Щодо малого бізнесу. Для них РРО перестав бути засобом підвищення власної ефективності і став кнутом наглядача. Перевірки та штрафи, необхідність вести паперову звітність паралельно з електронною, зміна законодавства та поява переліку “ризикових товарів” в який потрапили навіть праски та чайники. Держава зробила з малого бізнесу луддитів, що виступають проти технічного прогресу, який мав би принести користь і самому бізнесу, і суспільству.
Навколо РРО існує декілька міфів. Перший — касові апарати захищають права споживачів. По-перше, підставою для повернення товарів є, так само товарний чек виписаний від руки. По-друге, для того щоб поширити захист споживача достатньо визнати чек будь-якого РРО (а не лише РРО з реєстру) у якості документу. Чому не пішли цим шляхом? Бо мережевим аптекам та виробнику неякісних побутових товарів з власною мережею збуту обов’язкове використання РРО дозволяє здійснити переділ ринку, монополізуючи його.
Другий міф, що не облікований бізнес — це втрата для добробуту суспільства. Витрати бізнесу на будь-що, що не підвищує ефективність праці та не створює додаткової вартості для споживача, — не є суспільно корисними. За підрахунками Держрегуляторної служби додаткові витрати підприємців у випадку прийняття 1053–1 та 1073 складе 22,35 млрд грн. Ми, споживачі, заплатимо за РРО особисто (адже бізнес їх закладе в свої ціни), та не отримуємо від них додаткової користі як суспільство.
“Можливо ми станемо бідніші, та принаймні будемо знати на скільки. Адже касові апарати дозволяють нам ліквідувати тіньову економіку”. І це ще один міф. Дослідження опубліковане МВФ свідчить, що РРО можуть бути ефективними лише в тому випадку, якщо вони є частиною більш широкої стратегії вдосконалення правил. І що вони так само несуть з собою ризики для платників податків, які мають бути враховано.
Протягом багатьох років лобісти, задовольняючи власний інтерес, просували закони які виштовхнули малий бізнес у позалегальне поле. Як будь яка хвороба тіньова економіка вимагає правильно ставити діагноз та використовувати ліки за призначенням. Намагання усунути симптоми замість лікування причин приведе до закриття бізнесу та ще більшої тінізації серед тих, хто виживе. Потрібні системні та послідовні кроки, які дозволять підприємцям увійти в легальне поле. Держава має впливати на цей процес усуваючи причини за яких ФОПи не використовують РРО.
З цієї позиції головною перешкодою є граничні обсяги доходу для груп єдиного податку, які не переглядались багато років. Власник МАФа з трьома найманими працівниками вже досягає граничного обороту в 1,5 млн. А мікробізнесом у нас, як і в Європі, вважається підприємець у якого до 10 найманих працівників (малий бізнес — до 50 працівників). ФОП, який прагне сплачувати податки та працювати повністю легально не може працювати легально. Бо якщо він/вона почнуть вибивати всі чеки — вони втратять право працювати на спрощеній системі оподаткування. Граничні обсяги доходу для ФОПів мають бути підвищено.
Занадто багато зробила держава, аби втратити довіру від бізнесу. Я не буду тут коментувати кешбек. Лише повторю: діяти далі тими ж методами — отримаємо той самий результат. Простіше виїхати з країни, ніж ризикнути почати власний бізнес. Потрібен розворот на 180 градусів. Потрібно не просто відпустити малий бізнес. Потрібно зробити це демонстративно. Використання РРО — добровільне. Єдина вимога до підприємця з РРО — запропонувати покупцю видати чек. Відкритий API до сервера ДФС — будь-який стартап може вийти на ринок засобів обліку з власним продуктом. Не можеш придбати касовий апарат — митниця надасть його тобі у використання безкоштовно в обмін на аномізовані дані щодо продажів (порівнюючи митну вартість та роздрібні ціни можна оперативно виявляти ризикові групи товарів). Важко буде утримувати межу між загальною та спрощеною системою? Це тільки спочатку. Наступним кроком має стати спрощення загальної системи оподаткування.
Податки та умови роботи мікробізнесу не є питанням бюджету. Навряд чи хтось очікує великих надходжень від цього сегменту. В певній мірі це питання економічне — боротьби з монополізацією ринків. Та, що важливіше, це питання суспільно-політичне. Радикальними публічними кроками держава демонструє готовність до відновлення стосунків довіри з бізнесом. Починаючи з найменшого. Та дає суспільству іншу модель забезпечення добробуту — через власну справу.
