Відповідь пані Сату Кахконен щодо податку на виведений капітал

Шановна пані Сату Кахконен,

Мене звуть Едуард Курганський. Я підприємець, або, за Вашою термінологією, внутрішній інвестор, що створив 120 робочих місць. Частиною моєї громадської діяльності є просування податку на виведений капітал (ПнВК), який Ви в своєму інтервью Економічній правді назвали «популістською ініціативою». Боляче чути такі заяви від наших іноземних партнерів. То ж мушу відповісти Вам та Вашим колегам публічно.

Згоден з запропонованою Вами точкою відліку:

«Україна не може собі дозволити зійти зі шляху реформ…

Перша причина в тому, що… дохід на душу населення все ще нижчий, ніж відповідні показники 2014–2015 років. Для того, щоб ВВП зростав, потрібні реформи в економіці…

Друга причина — міжнародне економічне середовище. Зараз воно нестабільне. Україна не може очікувати, що попит зовнішнього ринку витягне економіку…»

До цього місця наші позиції співпадають. З названої Вами другої причини логічно випливає: в умовах, коли нестабільний попит зовнішнього ринку навряд чи витягне економіку України, варто робити ставку на внутрішній попит (не виключаючи експортоорієнтовані проекти). Проте Ви робите інший висновок:

«…Слід робити кроки, які дозволять залучати міжнародні і внутрішні інвестиції».

Саме тут логіка подальшої дискусії розходиться. Рухаючись далі від необхідності проведення економічних реформ через розширення внутрішнього попиту, ми мали б обговорювати, зокрема, зменшення рівня фіскалізації. Адже гроші, що не залишаються в кишені бізнесу та домогосподарств, зменшують внутрішній попит. Ваш акцент на інвестиціях, а особливо на залучені міжнародних інвестицій, цілком природньо змушує Вас у подальших міркуваннях робити наголос виключно на фінансовій стабілізації.

«Якщо ви позбавляєте бюджет значної частини доходів, то вибір у вас цілком логічний: або ви зменшуєте видаткову частину, або збільшуєте дефіцит, який, як відомо, потрібно чимось покривати».

Питання збалансування бюджету в перший рік впровадження ПнВК дійсно існує. Та воно виходить за межі розрахунку бюджету на 2019 рік. Питання доцільності впровадження ПнВК зводиться до того, як відреагує бізнес на зміну правил. Адже у разі, якщо реакцією стане розширення інвестицій, ми отримаємо результат, який Ви задекларували першим пунктом, — зростання ВВП та доходу на душу населення.

Ви помиляєтесь, коли вважаєте, що «запровадження ПнВК вигідне лише дуже обмеженому колу впливових осіб». Для прикладу, подивіться на перелік компаній, що його підтримали. Там є як малі так і великі бізнеси, як українські так і з іноземними інвестиціями. Та навряд чи їх можна назвити «впливовими особами» в політичному сенсі. А чи відомо Вам, що податок на виведений капітал, який тоді називався податком на розподілений прибуток, був частиною «Концепції податкової реформи коаліції авторських колективів», презентованої 20 серпня 2015 року від імені великої групи незалежних експертів. А потім став ключовою частиною законопроекту 3357, підписаного 114 депутатами Верховної Ради. Для українського суспільства ПнВК це рідкісний випадок консенсусу бізнесу, експертів та влади.

Повертаючись до економіки взагалі та очікуваної поведінки бізнесу зокрема.

«Я стурбована через ПнВК, тому що бачу, як його позиціонують — як елемент стимулювання інвестицій».

Дійсно, як власник бізнесу, я розглядаю ПнВК саме в такому аспекті. Моя історія достатньо типова. Був час, коли вів діяльність через єдину юридичну особу. Зростаючий прибутковий бізнес не залишився поза увагою фіскалів. До компанії було висунуто надумане звинувачення у несплаті податків. Розрахунок був на те, що ми злякаємось та відкупимось. Ми пішли через суд та виграли. Але зробили висновок: чужий статок приваблює увагу бажаючих «підзаробити». Щоб не створювати спокусу для чиновників розбили бізнес на декілька дрібніших.

Ідей для розвитку бізнесу було завжди більше ніж власних коштів. Користуємось кредитами приватних осіб, отримували банківське кредитування. Зараз з’являються можливості для залучення західних інвестицій. Та щоб зацікавити інвестора, я маю знов об’єднати бізнеси в єдину компанію.

Податок на виведений капітал дозволяє мені вирішити саме цю дилему — шукати інвестиції під легально працюючий бізнес і не підставляти його під удар рейдерів. Адже, за умови його введення, звітувати маю лише за ту частину прибутку, яку забираю на власне споживання.

Українські компанії використовують подріблення на спрощенців, конвертаційні центри та реєстрацію в інших юрисдикціях, в тому числі, для зменшення податків на реінвестиції та як суррогатний спосіб захисту прав власності від… державних службовців та силовиків.

Якось у 2016 році під час публічної презентації ПнВК власник будівельної компанії запитав нас:

• Чи вірно я розумію, що ви пропонуєте обнал під 13%?
• Так, але це податок, який піде в бюджет.
• Це трохи дорожче ніж те, як я працюю зараз, та я згоден.

Власне в цій короткій історії та реакція бізнесу, на яку ми очікуємо.

Здавалося б мій досвід дисонує з тим, про що говорите Ви:

«Якщо ми послухаємо інвесторів, то почуємо, що серед найбільших перепон для ведення бізнесу в Україні вони називають не податок на прибуток підприємств».

Це неспівпадіння легко пояснити. За службовими обов’язками Ви, в першу чергу, спілкуєтесь з великими західними компаніями. В ситуації, яку ми досліджуємо, в виграшному становищі опинились саме ті компанії, які будують свої податкові схеми через західні юрисдикції. Для них дійсно український корпоративний податок не є значною проблемою. Бо рахують прибуток та звітують щодо нього вони в інших країнах.

Як наслідок непрацюючого податку на прибуток ДФС України фіксує 1,3 трл грн накопичених збитків компаній при цьому з країни виводиться 11 млрд доларів щорічно. Перефразувавши Ваші слова, скажу так:

«Не запровадження ПнВК вигідне лише дуже обмеженому колу компаній, що будують свої податкові схеми через сплату (або не сплату завдяки використанню офшорів) корпоративних податків за межами України». А також тим консультантам, які заробляють на вибудові таких схем.

Підсумовуючи. Однією з ключових проблем України є бідність — за показником ВВП на душу населення ми є найбіднішою країною Європи. Для того, щоб ВВП зростав, потрібні реформи в економіці. В умовах нестабільного міжнародного економічного середовища Україна має зробити ставку на внутрішній попит. Стримуючими факторами розвитку внутрішнього ринку є обмежений доступ українських компаній до ринку капіталу та корупція. В цих умовах держава має поступово знімати обмеження на рух капіталу та дати можливість бізнесу легалізувати свою звітність. Впровадження податку на виведений капітал замість корумпованого податку на прибуток вирішує саме ці проблеми. А отже створює стимул для розвитку української економіки та зростання ВВП.

Запрошую Вас 17 жовтня на акцію на підтримку законопроекту №8557 #ПнВК. Сподіваюсь, що особисте спілкування з представниками реального бізнесу дозволить Вам краще зрозуміти проблеми податку на прибуток для внутрішнього інвестора.

З повагою,

Едуард Курганський, український підприємець