Я думаю, що шлях реформ в Україні буде більше схожим на шлях Польщі ніж Грузії. В першій джерелом змін був рух знизу, зокрема професійна спілка «Солідарність». В другій реформи відбувались згори — силами «десанту» молодих людей з якісною закордонною освітою в грузинську владу. Сильне громадянське суспільство в Україні (це відзначають в тому числі зовнішні спостерігачі, зокрема Фукуяма), новітня історія України коли переломні події відбувались за участі широких народних мас, перша хвиля людей що прийшли у владу після Майдану та пішли звідти не задоволені результатами власних зусиль — все це аргументи на користь руху знизу як поштовху до змін.

Далі, я вважаю, що драйвером цих змін буде (середній?) бізнес. Те що вчора відбувалось на клубі підприємців Києва, два тижні тому на зустрічі організацій підприємців у Львові, те що можливо зараз відбувається в середені СУПа і точно відбувається в багатьох інших місцях про які я навіть не маю уяви — це формування політичної свідомості підприємців. Свідомості що ґрунтується на ідеях свободи, лібералізму, ринкової економіки, обмеження функцій держави. Ці погляди не є наслідком освіти, глибоких роздумів або палких дискусій. Ці погляди є наслідком власного досвіду саме цього соціального прошарку — на чільне місце в своїй повсякденній діяльності вони звикли ставити людину та власну ініціативу.

Знову ж таки саме з власного досвіду цих людей випливає друге ключове міркування — ефективність (співвідношення результату та витрат) як спосіб оцінки дій своїх та оточуючих. Наслідком такого досвіду є надання переваги проектному підходу — діяльності орієнтованій на результат. Бізнес не витрачає час на ідеологічні дискусії, не створює політичні організації. Але політичні проекти, зокрема просування свого кандидита до органів влади або лобіювання окремого законопроекту — це зрозуміла для нього діяльність.

Питання полягає в тому, як зробити цю діяльність «реформ знизу» системною. Тобто такою, коли ми отримаємо не окремі проекти, а портфель проектів який відповідає нашій ідеологічній спрямованості на лібералізм, ринок та економічне зростання. І тут в нас є досвід який можна взяти за основу — Реанімаційний пакет реформ. Якщо коротко його можно описати так:

  • коаліцію створили організації,
  • коаліція орієнтована на реформи,
  • практичну діяльність забезпечують робочі групи,
  • співпраця в робочих групах відбувається через засідання зустрічі та листування,
  • є секретаріат який обслуговує діяльність робочих груп,
  • керівництво здійснюється Радою, що складається з представників організацій.

Майбутня система, на мій погляд, буде мати такі відмінності від цієї моделі:

  • коаліцію створюють не громадські організації, а організації бізнесу,
  • коаліція орієнтована не на реформи взагалі, а більш (виключно?) на економічні реформи,
  • діяльність відбувається не в робочих групах за напрямками (Податкова група), а в проектних робочих групах (Податок на виведений капітал),
  • співпраця відбувається через загальні зустрічі (раз на 3 місяці), веб-конференції проектних груп та сервіси онлайн комунікацій,
  • секретаріат утримується не за грантові кошти, а за кошти бізнесу,
  • функції керівництва розподілені між Радою організацій та спільнотою (пряма демократія).

Львівську зустріч я розглядаю як перший крок на цьому шляху — відбулось знайомство та формування стосунків довіри. Чернігівська зустріч має зробити крок другий — укладання угоди, за умови що за літо ми обговоримо деталі цієї угоди. Кроком третім стане формування портфелю проектів, яке може зокрема відбуватись як частина підготовки до загальнонаціональної зустрічі бізнесу.

Originally published at tumblr.kurganskyi.in.ua.

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store